ПРОЛО́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проломи́ти; // у знач. прикм. Горіли заводські довжелезні цехи, взялося полум’ям кругле залізничне депо з проломленим черепом даху (Гончар, III, 1959, 424).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 219.