ПРОМА́ШКА, и, ж.
1. розм. Те саме, що про́мах 2, 3. Єфим був радий з присутності молодого хазяїна, який не робив йому за всяку промашку зауважень, приправлених міцною лайкою (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 346).
◊ Без прома́шки — те саме, що Без про́маху (див. про́мах). Машина йде, як крейсер. Повітря всередині важке. Комісар висуне перископа, гляне, — і знову смалить без промашки. Німці метушаться, як подурілі (Ю. Янов., І, 1954, 53).
2. заст., жарт. Прогулянка. — Оце ми зробили добру промашку по Києві (Н.-Лев., І, 1956, 601); Снігу не було, а мороз сильненький, земля попримерзала. П’ятдесят верстов — добра промашка, та ще по груддях! (Крим., Вибр., 1965, 375).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 224.