ПРОМЕНИ́СТО. Прикм. до промени́стий 1, 2. Гордо, пишно, променисто золотії світять зорі (Л. Укр., І, 1951, 372); Сизов — комсомолець! Огнем золотим Значок його сяє з грудей променисто! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 230); Нахилялось близько до мене тепле обличчя разом з парою променисто-цікавих очей (Коцюб., II, 1955, 246); Очі звузилися, а од них до скронь — зморшки променисто (Головко, І, 1957, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 225.