ПРОМЕ́РЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до проме́рзнути, проме́рзти. З ополонок глибоко промерзлих річок клуботіла пара, неначе дим (Довж., І, 1958, 471); Вона добула з клунка свій же домашній, тільки наскрізь промерзлий, аж іскристий з морозу окраєць (Гончар., II, 1959, 141); Якоюсь убогою, жалюгідною, зсутуленою і голодною здалася йому [Сеспелю] художня школа, глянула на нього сліпими, промерзлими наскрізь вікнами (Збан., Сеспель, 1961, 260); Зогріло [сонце] нас, таки промерзлих трохи (Рильський, І, 1956, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 226.