ПРОМИГТІ́ТИ, ти́ть. Док. до мигті́ти. Швидко-швиденько бігли коні, — тільки в очах усе теє промигтіло (Вовчок, І, 1955, 118); Два рідні брати стояли один проти одного, як чужі. Один полонений, другий вільний. Але в їх серцях забилося щось рідне. В головах промигтіли давні-давні спогади (Ірчан, II, 1958, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 228.