ПРОМО́ВКА, и, ж. Розмова, бесіда. — От тобі на! — сказала Онися, заглядаючи в вікно, — за вовка промовка, а вовк у хату (Н.-Лев., III, 1956, 14); // Те саме, що при́мо́вка. Отак на всі лади вигукуючи промовку Федора Федосійовича, хлопець благополучно зійшов і додолу (Вол., Наддн. висоти, 1953, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 235.