ПРОНАЙМИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Наймитувати якийсь час. Пронаймитувавши півжиття по маєтках румунських землевласників, він ще й досі не цілком звикся із своїм становищем (Гончар, III, 1959, 384); Кушнір у його батька своє дитинство пронаймитував (Стельмах, II, 1962, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 239.