ПРОНЕ́СЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пронести́ 1. Крізь вир боїв і полум’я заграв пройшли ми путь, важку, побідну, довгу, — і прапор наш, пронесений од Волги, над куполом рейхстагу запалав (Гонч., Вибр., 1959, 287); // проне́сено, безос. присудк. сл. — Ти ж чув, Самієв, солдатське прислів’я: де прапор пронесено, там уже ми в землю вросли (Гончар, III, 1959, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 239.