ПРОНО́С, у, ч. Те саме, що поно́с 1. Лікар спитав.. санітара.., чи не було у кадета Біглера блювоти і проносу (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 418); У малят під час кору буває пронос, що ще більше знеслаблює організм, створює сприятливі умови для виникнення ускладнень (Хлібороб Укр., 8, 1963, 39); У бджолосімей, що хворіли на пронос або винесли напад мишей чи цвілі, потрібно замінити рамки (Бджільн., 1956, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 244.