ПРОНО́СИТИСЯ, о́шуся, о́сишся, недок., ПРОНЕСТИ́СЯ, су́ся, се́шся; мин. ч. проні́сся, несла́ся, ло́ся; док. 1. З великою швидкістю переміщатися, пересуватися де-небудь, повз когось, щось, над кимсь, чимсь і т. ін. По дорозі проносяться вантажні машини (Головко, І, 1957, 414); Десь за муром одна по одній проносяться постаті бігунів (Коч., II, 1956, 77); З тяжким шелестом, з лиховісним пришіптуванням проносилися снаряди (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 379); Пронеслись над лісом З зиком журавлі (Граб., І, 1959, 218); Поряд них пронеслися в танці Валька Вовк і Яринка, але Ніна не помітила їх (Собко, Стадіон, 1954, 243); // тільки 3 ос. З великою швидкістю, силою мчати, переміщатися (про вітер, бурю і т. ін.). Над степами півдня.. проносились страхітливі чорні бурі (Гончар, І, 1959, 3); Вздовж Дніпра, назустріч течії, проносився несамовитий шквал (Жур., Вечір.., 1958, 99); Над містом швидко пронеслася і вщухла грозова злива (Чорн., Красиві люди, 1961, 15); * Образно.
Великий Жовтень свіжим вітром пронісся над селянськими хатами, над усім знедоленим краєм (Ком. Укр., 6, 1968, 24); // тільки 3 ос. Про уявний рух навколишніх предметів, повз які рухається хто-, що-небудь. Далекосхідна тайга проноситься під літаком тисячами кучерявих сопок (Довж., І, 1958, 111); Чути, як за ілюмінатором проноситься вода (Ю. Янов., II, 1958, 41).
2. тільки 3 ос. На мить з’являтися (про думки, спогади і т. ін.). У голові Петру блискавично проноситься думка, яка збурює його кров і засвічує очі гострим блиском (Чаб., Балкан. весна, 1960, 8); Неясні думки, або краще мовити, шматочки якихсь думок пронеслися в голові, як метеори, але вони все ж таки залишили свій ясний слід (Л. Янов., І, 1959, 326); // На мить поновлюватися в пам’яті, свідомості, уяві (про раніше бачене, чуте і т. ін.). Їй не спалося,.. перед нею проносилося все те, що вона бачила по шляху (Мирний, І, 1954, 65); Перед ним постає його праця в археологічному музеї та геологічній дослідній станції. В уяві пронеслись тисячі різних задубілих слимаків, фосфоритів, хвилясті згини фарбистого грунту (Досв., Вибр., 1959, 265).
3. тільки 3 ос. Швидко минати (про час). Проносились весни. Надя виросла, вийшла заміж, лишилась жити в батьківському домі (Рад. Укр., 9.VI 1962, 2); Не побрались, Розійшлися, мов не знались. А тим часом дорогії Літа тії молодії Марне пронеслись (Шевч., II, 1963, 166); Прощай усе, що пронеслось-полинуло нестримною повіддю! (Гур., Друзі.., 1959, 228).
4. тільки 3 ос. Миттю розноситися, розходитися луною, доходити до слуху багатьох (про звуки). Оскаре! Щит твій мідяний Воює нині з громом; В повітрі гук його сумний Проноситься над домом (Граб., І, 1959, 411); Проносяться різні мотиви, і якось тужно від них стає (Хотк., II, 1966, 318); Нестямний крик пронісся над пасікою і помчався у ліс (Мирний, І, 1954, 178); У вранішній тиші над селом пронісся звук горна сільського пастуха (Томч., Жменяки, 1964, 48); // безос. Тим часом пронеслося поміж купою: «Кармелюк! Кармелюк!» (Вовчок, І, 1955, 364); — Піхота піднялась! — пронеслось, як блискавка, від бійця до бійця (Гончар, III, 1959, 45).
5. тільки 3 ос. Швидко поширюватися, ставати широко відомим (про чутки, вісті і т. ін.). Пронеслася.. чутка: піщан оддали генералові! (Мирний, II, 1954, 88); Страшна звістка пронеслась по селу, вибігла в поле й котилася від ниви до ниви (Томч., Жменяки, 1964, 263); Швидко, як вихор, по містечку пронеслася чутка, що з степу наступає якась армія (Дмит., Наречена, 1959, 75); // безос. Не знать, звідки і ким пронеслося, що в Павла у хаті недобре… (Вовчок, І, 1955, 170).
ПРОНОСИ́ТИСЯ див. проно́шуватися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 244 - 245.