ПРОНО́ШЕНИЙ, а, е. Який проносився, став малопридатним для користування (про взуття, одяг і т. ін.); старий. Ледве купи тримається [піджак], такий він проношений та проштопаний (Вільде, III, 1968, 121); Терешко саме взувався, і Коропов побачив в його руках суху проношену онучу (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 245.