ПРОНО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОНОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех. і без додатка. 1. Одягати що-небудь час від часу. [Платон Гаврилович:] Я тобі вишивану сорочку справлю. Намиста, дукачі у мене єсть, будеш проношувати (Вас., III, 1960, 145); Як зачуєш, ненько, Що я тут прилежу, То дай моїй подруженьці Проносить одежу (Укр.. думи.., 1955, 292).
2. тільки док. Носити (у 1-6 знач.) якийсь час. Гинули [пушкарі], правда, часом від якихось таємних куль, що не знати звідки вилітали нараз з-за смерек, але все ж при певного роду обережності можна було проносити своє пушкарське достоїнство таки досить довгий час (Хотк., II, 1966,54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 245.