ПРОО́БРАЗ, у, ч. 1. Той, хто стає, або те, що стає зразком, взірцем кого-, чого-небудь. Вічно живий Ілліч, як прообраз людини майбутнього, буде завжди немеркнучим сяйвом, що освітлює людству шлях до найпрекраснішого і найсправедливішого ладу на землі — комунізму (Ком. Укр., 4, 1961, 63); Велична будова нового світу, споруджувана героїчною працею вільних народів на величезних просторах Європи і Азії, — прообраз нового суспільства, майбутнього всього людства (Програма КПРС, 1961, 22); // Первісний зразок чого-небудь. На чолі колони йдуть реактивні установки, прообразом яких були знамениті «Катюші» часів Великої Вітчизняної війни (Рад. Укр., 8.XI 1960, 1).
2. Особа, яка служить авторові оригіналом для створення літературного персонажа; прототип. Прообразом героя мого твору буде Макар Мазай (Донч., VI, 1957, 590); Ярина Валах була прообразом Маланки [героїні повісті «Фата моргана»], Павло Галушка — Хоми Гудзя (Вітч., 1, 1956, 117); // Відтворення художніми, мовними, інтонаційно-мелодійними і т. ін. засобами образу кого-, чого-небудь. Тут [на плиті], цілком імовірно, зображено Артеміду або, точніше, її прообраз, богиню місяця — покровительку стад і врожаю (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 70); Основне місце в партизанському побуті посідала пісня.. Деякі автори писали поетичні тексти, які співалися на знайомі мотиви. Інтонаційний прообраз мелодії і емоційність художнього слова збуджували асоціації, близькі душевному стану виконавців (Мист., 4, 1965, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 245.