ПРОПИ́СКА, и, ж. 1. Офіційна реєстрація за місцем проживання; оформлення документів на проживання. * Образно. Дві тисячі нащадків пернатих новосельців дістали прописку по всій Україні. Незабаром було відкрито фазанячі розплідники на Київщині: в Заліссі та поблизу Димера (Наука.., 8, 1966, 33); // Відмітка в паспорті або іншому документі про офіційну реєстрацію за місцем проживання. Він.., взявши від Соньки її паспорта, записав серію, номер, прописку та інші дані (Кучер, Трудна любов, 1960, 149).
2. жив. Те саме, що про́пис 3. Більшість його [С. Васильківського] творів, виконаних олією, не втратили від часу свіжості колориту.. Він витримував потрібний строк для висихання фарб перед новою пропискою (Мист., 1, 1966, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 253.