ПРОПИ́СУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОПИСА́ТИСЯ, пишу́ся, пи́шешся, док. 1. Офіційно реєструватися за місцем проживання. Від батька Ольга пішла в міський комітет партії.. Треба ставати на облік, одержувати паспорт, прописуватись (Дор., Не повтори.., 1968, 60); В адресному бюро він поки що одержував стереотипні відповіді: нема, не прибула, не прописалась (Дмит., Розлука, 1957, 63).
2. тільки недок. Пас. до пропи́сувати 3, 4. Хімічні препарати вперше були введені в медицину лише на початку XVI століття німецьким лікарем Парацельсом, причому цікаво, що в ті часи, аж до XVIII століття, ліки прописувалися справді в конячих дозах — у 20-60 раз більших, ніж тепер (Вітч., 12, 1964, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 254.