ПРОПЛИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до проплива́ти 1. Він подивився вгору і довго не міг відірвати погляду від пропливаючих косяків (Гур., Наша молодість, 1949, 227); Цілими годинами вона лежала на мохові, вдивляючись у пропливаючі над нею хмари (Галан, Гори.., 1956, 39); Було щось тривожне в пропливаючих за вікном полях, і в цьому бушуючому клуб’ї паровозного диму, і в придорожніх, що гнуться під вітром, тополях (Гончар, II, 1959, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 257.