ПРОРЕГОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., розм. Реготати якийсь час. Прогулявши цілу ніч між старшими, протанцювавши та прореготавши з панянками, на другий день перед молодим насміхався [Гриць] над тими співами, над тими танцями (Мирний, III, 1954, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 264.