ПРОРЕПЕТИ́РУВАТИ, ую, уєш, перех. і без додатка. Док. до репети́рувати. Нюся взяла згорток ролі і вибігла в садочок біля театру, щоб поки там що, усамітнитись і прорепетирувати пісню (Смолич, Театр.., 1946, 63); [Костя Квач (Фросі):] Поліна Павлівна казала, що ми з тобою виступаємо на відкритті театру. Може, прорепетируємо? (Мокр., П’єси, 1959, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 264.