ПРОРИВА́ТИСЯ1, а́юся, а́єшся, недок., ПРОРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док.
1. Розриваючись від довгого вживання, внаслідок тертя і т. ін., утворювати дірку; продірявлюватися. Гроші сипляться, аж сяють, Старцю серце звеселяють. «Буде, — Доля обізвалась, — Щоб торбина не прорвалась» (Гл., Вибр., 1951, 120); Голуб лише помітив у кишені професорового піджака дві акуратні скибки чорного хліба, загорнуті в чистий папір. Папір прорвався, і хліб було видно всім (Кучер, Чорноморці, 1956,95); * Образно. Важка хмара прорвалась зненацька і холодною купіллю зросила землю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 201); // Утворюватися внаслідок розриву (про дірку). Попала божа копієчка в.. дірочку. Це ще добре, коли проривалась одна дірочка (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 19); // Руйнуватися від сильного натиску, напору і т. ін. чого-небудь. * Образно. Незабаром.. вийшла воля. Все зашуміло кругом, прорвалася гребля людській сподіванці на краще життя (Мирний, IV, 1955, 295); // перен. Розсіюватися, розходитися (про туман, хмари і т. ін.). Снігопад уже припинився, тільки зрідка сіялась легка пороша. Хмари проривалися і розсотувались, ставало світліше (Гур., Через замети, 1961, 21); Тут якраз із-під сонця смикнув вітерець, На балці хитнувся, прорвався туман, і я Раптом побачив обхилену вербами греблю І клапоть озерного синього, синього плеса (Вирган, В розп. літа, 1959, 193).
2. Переборюючи, долаючи перешкоди, труднощі, опір і т. ін., проходити, пробиратися куди-небудь. Передні.. уже ковбанилися під мостом, прориваючись на допомогу лівим бійцям саперів (Ле, Право.., 1957, 123); Голодні полонені, забуваючи про небезпеку, проривалися крізь канчуки і приклади, рвалися назустріч жінкам (Коз., Гарячі руки, 1960, 119); Прорвавшись через таку орду [собак], невидану навіть у свого тестя о. Хведора, Ясь насилу одчинив сінешні двері (Н.-Лев., І, 1956, 167); Вони прорвалися скрізь збуджений натовп і стрімголов ускочили на пароплав (Кучер, Зол. руки, 1948, 67); * Образно. Таки і в Крим прорвалися дощі, Над морем — хмари (Нех., Чудесний сад, 1962, 89); // спорт. Обігруючи суперників, просуватися до воріт противника. Прорвався [футболіст].. і вже б’є по воротах снайперським… (Вишня, І, 1956, 402); Коли нападаючі з військових раптом прорвалися на штрафний майданчик противника, Ігор на весь голос крикнув: — Бий! Бий! Та бий же! (Багмут, Щасл. день.., 1951, 132); // Навально просуватися, пролітати і т. ін., ламаючи оборону противника (про військову техніку). До міста проривалися ворожі літаки (Кучер, Голод, 1961, 23); Щоночі сапери виповзали з окопів, закладаючи міни там, де могли прорватись ворожі танки (Жур., Звич. турботи, 1960, 174); Бронепоїзд «Червоний месник» прорвався з-за Дніпра, а в місті ще хазяйнувала буржуазія (Ю. Янов., II, 1954, 16).
3. крізь що, через що, між чим, перен. З силою долаючи або руйнуючи перешкоди, пробиватися, просочуватися куди-небудь (про потоки води), проникати кудись (про потоки повітря). Дощ проривається в омнібус через щілини віконець й забризкує нас (Н.-Лев., II, 1956, 390); Дніпрові хвилі з шумом налітали на зруби, на каміння й тисячами струмочків проривались між ними (Коцюба, Нові береги, 1949, 48); Вода прорвалася крізь шосе й навально заливала низину (Бойч., Молодість, 1949, 134); До міста підкрадалися хмари. Важкі, осінні. Зі степу нарешті прорвався крізь кам’яний заслін будівель вітер (Зар., На.. світі, 1967, 7); // перев. док. Политися сильним струменем (про потік розплавленого металу). Коли вона [сталь] піде, прорветься, над ковшами іскрами згора [згоряє], — серце вдарить, серце стрепенеться, як і в того, що кричить «ура» (Рудь, Дон. Зорі, 1958, 37); Прорвалась лавина металу — радіють товариші (Шпорта, Запоріжці, 1952, 48); // Проникати крізь що-небудь (про світлові промені). Всі шпилі чорніли в тіні, а між ними в долини проривався світ пучками, заливав западини золотими пасмами (Н.-Лев., II, 1956, 268); Аркадій бавився з сонячним зайчиком, що стрибав у нього на руках, прорвавшись крізь дикий виноград (Коп., Земля.., 1957, 12); Сонячний промінь прорвався крізь хмари (Рибак, Що сталося.., 1947, 50); // Раптово з’являтися між розривами хмар (про сонце, місяць, небо і т. ін.). Все частіше проривалося крізь хмарну завісу сонце (Донч., Ю. Васюта, 1950, 162); Крізь захмарене небо прорвалася ясна блакить (Горд., Дівчина.., 1954, 150); З-за хмари прорвалося золото місяця (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 12); // перен. Долаючи шумовий бар’єр, доноситися, ставати чутним (про звуки); лунати. Крізь стукіт і гуркіт молотків проривається якась чудесна мелодія (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 95); Із моря звуків прорвався і пролунав над людьми різкий, суворий голос, ударивши по всіх серцях (Вас., І, 1959, 116); Крізь звуки оркестру прорвались оплески (Трубл., Мандрівники, 1938, 8); // перен. Перестаючи бути приглушеним, затамованим, звучати на повну силу (про сміх, ридання, плач і т. ін.). Не соромлячись Кузьми, Терень гірко плакав. Довго стримуване ридання проривалося раптом так несподівано й бурхливо, що спинити його вже не було сил (Шиян, Гроза.., 1956, 34); Сите тіло Варвари тіпається, немов од стриманого сміху.. І раптом сміх той прорвався (Коцюб., II, 1955, 171); Вона мовчала, щоб слідом за словом не прорвався плач (Л. Укр., III, 1952, 713); // Ставати відчутним (про запахи). Із щілин у палубі проривається бензиновий перегар (Ю. Бедзик, Вогонь… 1960, 5).
4. перен. Виявлятися якими-небудь зовнішніми ознаками (про риси характеру, поведінки і т. ін.). Політичний протест передового пригнобленого класу і його революційна енергія прориваються через усі перепони (Ленін, 9, 1970, 168); Ніяк не може по-дорослому триматися він. Так і проривається юнацька запальність (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 142); Та чи ж таки людину не видно?! Невже ото за ціле літо не прорвалося б хоч щось! (Головко, А. Гармаш, 1971, 528); Тут її роблена серйозність прорвалась, і вона посміхнулася (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 140); // розм. Втрачаючи душевну рівновагу, не стримувати себе. Отож не дивуйся, коли часом я не витримую й прориваюся (Коцюб., III, 1956, 182); — Та що таке?! — нарешті прорвався Дем’ян Опанасович (Коз., Сальвія, 1959, 173); // розм. Несподівано або час від часу проявлятися у словах, поведінці, вчинках і т. ін. (про злість, досаду, роздратування і т. ін.). Проривалися сумовиті нотки в листах його додому. А в листах до найближчого друга Корнія Чумака, де правда з вигадкою перепліталися якнайхимерніше, проривалися й щирі признання (Головко, II, 1957, 411); — Хлопе! — ревнув пан, і вся накипіла злість прорвалася наверх у його душі. — Ти мені смієш таке говорити! (Фр., III, 1950, 272); Прорвалося те, що накипіло в ньому.. Доки шуряк їздитиме на його горбі? Ні! Так не буде! (Грим., Незакінч. роман, 1962, 33).
5. тільки недок. Пас. до прорива́ти1 1-3, 5.
ПРОРИВА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, недок., ПРОРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.
1. Риючи, прокладати собі дорогу, проникати куди-небудь.
2. тільки недок. Пас. до прорива́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 266 - 267.