ПРОРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Рубаючи або іншим способом порушувати суцільність чого-небудь. Вогнем гартовані, мов ковалі, — Гарматами прорубуємо брами, Щоб знов ходило щастя по землі! (Стельмах, V, 1963, 103); Плазмений ніж прорубує заготовку на площі в кілька квадратних міліметрів. Деталь навіть не встигає нагрітись (Веч. Київ, 7.Х 1968, 4); Ми спробували прорубати в трюмі переборку, але крізь дошки в нас полетіли кулі (Ю. Янов., II, 1958, 72); // Рубаючи, робити в стіні вікно, утворювати в чому-небудь дірку, щілину і т. ін. — От, спасибі, шпарку прорубала, хоч побачу промінь у темниці (Л. Укр., І, 1951, 391); Даю вам хату в тій комірчині, де вікно прорубали (Кучер, Трудна любов, 1960, 43); // Рубаючи, утворювати ополонку в кризі замерзлої водойми. Вранці, вирушаючи з відрами на річку, Вутанька щоразу мусить брати й сокиру з собою: після тріскучої ночі ополонки доводиться прорубувати заново (Гончар, II, 1959, 163); Орися усміхнулася, прорубала ополонку і заходилася виполіскувати шмаття (Тют., Вир, 1964, 520); // Рубаючи, утворювати заглибину в чому-небудь твердому. Рубати метал можна в лещатах і на плиті. В лещатах вирубують з листового матеріалу різні заготовки виробів, обрубують широкі поверхні, прорубують канавки і т. д. (Практ. з машинозн., 1957, 46); // Прокопувати, проривати в чому-небудь траншеї, міни і т. ін. Сніг такий глибокий випав, що позаносило хати ущерть з димарями; мусили з хати прорубувать міни і амбразури (Збірник про Кроп., 1955, 19); — Чотири роки працювали з сином, теж на бульдозері, шахти прорубували (Довж., III, 1960, 485); Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (Гончар, Тронка, 1963, 285).
2. Спилюючи дерева, зрубуючи гілля, вирубуючи кущі і т. ін., утворювати прохід, проїзд. Нелегко було пробиратися тим лісом, та Іван взяв до рук меча й став собі прорубувати дорогу (Казки Буковини.., 1968, 157); Де вона [цариця] проїжджала, порозкопували гори, гатили гаті, греблі; де ліси і гущі — прорубували просіки (Стор., І, 1957, 241); — Дрова діти рубали? Та то ж такі діти, що дайте тільки сокири в руки та накажіть, за один день дорогу в ліс аж до самого району прорубають (Збан., Малин. дзвін, 1958, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 274.