ПРОРІ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до проріди́ти; // у знач. прикм. Вимірювання швидкості вітру показують, що проріджені лісосмуги підвищують вітрозахисну ефективність майже на 10 процентів (Колг. Укр., 12, 1961, 38).
2. у знач. прикм. Який став менш густим, щільним; поріділий. З-за проріджених дерев замерехтіли жовті цятки світла (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 268.