ПРО́РІДЬ, і, ж., розм. Місце, де дерева або кущі ростуть дуже рідко. * Образно. У велетня весь світ на видноті, А карлик вріс у побутову прорідь, І те, що вздрить з вузенького вікна, — Ото й уся для нього далина (Бичко, Сійся.., 1959, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 268.