ПРО́РІЗЬ, і, ж. Те саме, що про́різ 1, 4. Навіть у буденні дні в каплиці горіла лампада, і віруючі часом заходили сюди, щоб поцілувати ікону й кинути в синеньку скриньку з вузькою проріззю мідяка (Шиян, Гроза.., 1956, 26); У нім [у кулеметному щиті] є прорізь для прицілу, і смерть крізь нього нас косила (Сос., II, 1958, 385).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 270.