ПРОСВІТИ́ТЕЛЬСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до просвіти́тель 1 і просвіти́тельство. В кінці XVIII ст. на Україні.. був створений великий просвітительський центр, очолюваний.. філософом-просвітителем і енциклопедичним вченим Я. П. Козельським (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 24); Просвітительську діяльність Г. С. Сковороди високо цінив В. І. Ленін (Літ. Укр., 5.XII 1972, 1); // Власт. просвітителю. Хоч передові гуманістичні ідеї сучасної епохи істотно відрізняються від просвітительського гуманізму Руссо, його спадщина не втратила свого значення і в наші дні (Рад. Укр., 28.VI 1962, 3); Просвітительський характер поглядів І. М. Муравйова-Апостола був виразно помітний ще в молоді роки письменника (Рад. літ-во, 4, 1965, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 277.