ПРОСВІ́ЧЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до просвіти́ти1. Сонце ще тільки здіймалося над небокраєм, і Нова Каховка була вся наскрізь просвічена його червонуватим ранішнім промінням (Жур., Вечір.., 1958, 148); * Образно. Рентгеном самокритики я був просвічений не раз (Тич., III, 1957, 20); // у знач. прикм. Просвічене море іскриться, Піснями дзвенить далина (Воронько, Поезії, 1950, 153).
ПРОСВІ́ЧЕНИЙ2, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до просвіти́ти2. Вона бувала в гостях у священиків дуже рідко,.. зналася з матушками трохи більше просвіченими (Н.-Лев., IV, 1956, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 279.