ПРОСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОСПА́ТИ, плю́, пи́ш; мн. проспля́ть; док.
1. неперех. Спати якийсь час. На другий день Раїса довідалась, що о. Василь спокійно проспав цілу ніч (Коцюб., І, 1955, 329); Радий і задоволений своїм щастям, він ліг у гарбу і проспав аж до Троянівки (Тют., Вир, 1964, 247).
2. неперех. Прокидатися пізніше, ніж треба. [Василина:] Добре тобі, що ти можеш удосвіта прокинутись, а я завжди просипаю (Кроп., III, 1959, 175); — Завтра вранці приготуй коні. Тільки не проспи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 36).
3. перех. Сплячи, пропускати що-небудь, зустріч з кимсь і т. ін. Після обіду зараз лягав [батько] спочивати.., спав він досхочу й часто просипав вечірній чай (Мирний, IV, 1955, 335); Стара Денисівна, траплялось, будила Василя, щоб лекцій не просипав (Грим., Незакінч. роман, 1962, 154); Тут щодня ходить комісіонер до Ялти, та він іде рано, а вертається увечері; сьогодні я його проспала (Л. Укр., V, 1956, 191); Це вперше проспала [Ліда] череду. Мабуть тому, що прокачалася всю ніч безсонням, задрімала аж на світанку (Мушк., Серце.., 1962, 299); // перев. док., розм. Сплячи, втратити що-небудь, прогавити когось, щось. Вночі сумуючи, віконце Благає бога день послать, Щоб засвітило ясне сонце, Щоб дітям щастя не проспать (Гл., Вибр., 1951, 189); — Лісокрадів спіймали? — Коні загнали, а не зловили. — Проспали, трясця вашій матері! — зразу стає неприступним обличчя управителя. — Еге, проспали! Та в них змії, а не коні (Стельмах, І, 1962, 90).
◊ Не проспа́ти гру́шку (гру́шки) в по́пелі — не пропустити чого-небудь, мати користь з усього. Не дуже приязно поглядаю на хитреньку й задерикувату тіточку, яка ніколи не проспить ні чужої, ні своєї грушки в попелі (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 282.