ПРОСТОВБИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. Пробути де-небудь якийсь час безцільно, нічим це займаючись. Юрась Хомаха.. простовбичив, як пень, і пішов на гулянку прямо через свої луки (Чорн., Визволення, 1949, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 299.