ПРОСТОЛІНІ́ЙНИЙ, а, е. Те саме, що прямоліні́йний 2. Його товариш був молодий, може 16-літній хлопець, шатен, дуже красивий з лиця, того типу з широкими простолінійними рисами, що у дітей віщує високий ріст (Фр., III, 1950, 215); — Я завжди думала, що вуйко Зенко такий богоугодний… єдина простолінійна людина в нашій родині (Вільде, III, 1968, 52); Наміри Бальзака були їй відомі. Були вони простолінійні і надто гострі (Рибак, Помилка.., 1956, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 299.