ПРОСТОПА́ДНИЙ, а, е, заст. Вертикальний. Несучися в безоднях і вниз опадаючи, тільця.. Від простопадної лінії осторонь трохи відходять, Так непомітно, що ледве те можна й відхиленням звати (Зеров, Вибр., 1966, 164); У силі владній Воздвиг звитяжний каменяр Між твердю моря й твердю хмар Стовпи проміння простопадні (Бажан, Роки, 1957, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 300.