ПРОСТО́РІСТЬ, рості, ж. Абстр. ім. до просто́рий. Вітер пхається у вікна, просторість кімнати обдає Ясеня холодком (Ю. Бедзнк, Альма матер, 1964, 284); Ось ви минули царину, минули й млини; вихопились знову на безкраї поля, на безмірну просторість степу (Мирний, IV, 1955, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 301.