ПРОСТРІ́ЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до прострі́лити 1. Звідси можна було розглядіти весь той неосяжний.. простір, на якому земля була прострілена, пропалена, поорана снарядами і бомбами, всіяна осколками (Жур., Опов., 1956, 235); Я ледве виліз на здоровенного коня. Прострілена ліва нога заважала (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 84); // прострі́лено, безос. присудк. сл. У передній машині було прострілено вітрове скло, поранено в ногу шофера і прострілено обидва правих скати (Коз., Блискавка, 1962, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 303.