ПРОСТУ́ДЖУВАТИ, джую, джуєш, недок., ПРОСТУДИ́ТИ, студжу́, сту́диш, док., перех.
1. Спричиняти простудою яку-небудь хворобу; застуджувати. Подоріж [подорож] мене втомить, а ще може й простудить, та й в самому Каїрі буде трудно врядитись так, як тепер тут (Л. Укр., V, 1956, 389); Дівчина в дорозі зіпріла, потім промокла під дрібним, але густим дощем, простудила ноги (Дмит., Наречена, 1959, 163).
2. рідко. Робити холодним, студеним. Пасуть [хлопці] і купаються, поки осінь не простудить річку (Сміл., Сад, 1952, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 304.