ПРОСУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Сумувати якийсь час. Вернулась [Наталка] мовчки до хати і просумувала до смерку (Цюпа, Грози.., 1961, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 308.