ПРОСЦЕ́НІУМ, у, ч.
1. Передня частина сцени, трохи висунута в зал. На просценіумі перед завісою Андрій Козачук біля рації і польових телефонів (Мокр., П’єси, 1959, 7); Театр готовий.. Сцена — п’ять на п’ять метрів, чималий просценіум (Вітч., 12, 1967, 171); Чотирьохметровий портрет поета [Т. Г. Шевченка], любовно виконаний викладачами та учнями художньої школи і прикрашений живими квітами, був установлений на просценіумі біля порталу (Збірник про Кроп., 1955, 333).
2. У давньогрецькому театрі — майданчик для гри акторів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 309.