ПРОТА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм., рідко. Непомітно або оманою впроваджувати що-небудь кудись. Істотне те, що спроба мислити рух без матерії протаскує думку, відірвану від матерії, а це і є філософський ідеалізм (Ленін, 18, 1971, 262); [Кіра:] Ти протаскуєш свої трухляві ідеалістичні концепції (Мик., І, 1957, 163); // Незаконним шляхом влаштовувати кого-небудь кудись, незаконно підтримувати чиюсь діяльність. «Пане Марфін, ви звільнені з посади інспектора». — «За що?» — «За втручання не в свої справи. Ви стільки років протаскуєте цього суб’єкта» (Довж., І, 1958, 426).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 310.