ПРОТВЕРЕЗІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до протверезі́ти. Протверезілий Іваницький ходив довкола своєї дружини, що стояла посеред хати на купі лахміття (Кол., Терен.., 1959, 123); Гервасій рішуче шарпнув за повстину І враз одсахнувся — тремтіння і жах Його охопили у тую ж хвилину, Одбившись у протверезілих очах (Перв., II, 1958, 372); Холодним морозяним вітром спомину війнуло на Петра від постаті лейтенанта Заярного, і він уже протверезілою свідомістю збагнув, хто сидів поряд з ним (Хор., Незакінч. політ, 1960, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 311.