ПРОТВЕРЕЗІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати тверезим; витверезитися, отверезіти. Безбородько протверезів, лише вийшовши на веранду (Вільде, Сестри.., 1958, 200); Довбуш з усієї сили вдарив барткою по столу і гукнув: — Я — Довбуш!.. Усі голови [гостей] враз протверезіли (Гжицький, Опришки, 1962, 157).
2. перен. Стати здатним свідомо діяти, міркувати, сприймати що-небудь. — Ох, якби ж і послухав оце панич, що його прикажчик замишляє!.. — Ти, Насте, гляди, — якось одразу протверезів Савка. — Що чула, те забула! Ясно? (Гончар, І, 1959, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 311.