ПРОТЕ́З, а, ч. Механічний пристрій чи апарат, який застосовують для заміщення втрачених органів або частин тіла і часткового поновлення їх діяльності, а також для усунення косметичних вад. Ліву руку вона намагалася заховати за спину, щоб я не бачив жовтого шкіряного протеза (Ткач, Жди.., 1959, 63); Твердохліб ступив на землю. Під вагою його тіла важко простогнав протез (Цюпа, Краяни, 1971, 22); Полімерні протези кровоносних судин уже досить давно стали надбанням хірургічної практики (Наука.., 7, 1969, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 311.