ПРОТЕСТА́НТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до протестанти́зм, протеста́нтство і протеста́нт. Нова віра, протестантська, також хотіла панувати над іншими, як і стара, католицька, бо себе тільки вважала святою (Драг., II, 1970, 74); Бачачи, що багата гугенотська буржуазія і ремісники, об’єднані протестантською церквою, являють собою силу, яка може боротися проти короля, Людовік XIV почав їх всіляко переслідувати (Нова іст., 1956, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 314.