ПРОТИ́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до проти́вник 1, 3. Рахіра вп’ялила свої блискучі очі.. в лице противниці (Коб., II, 1956, 159); Жукова нахилилась, захопила снігу і кинула у Віктора. Засліплений, він протер хустиною очі й метнувся до противниці (Донч., V, 1957, 475).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 316.