ПРОТИПОВІ́ТРЯ́НИЙ, а, е. Признач. для боротьби з авіацією противника, для захисту від неї. Робітники займали пости протиповітряної оборони (Донч., III, 1956, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 319.