ПРОТИПОЖЕ́ЖНИЙ, а, е. Признач. для боротьби з пожежами, для захисту від них, для запобігання їм. Верхові пожежі хвойних лісів гасять, використовуючи природні і заздалегідь створені штучні протипожежні бар’єри (смуги з листяних порід) (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 125); На протипожежній вишці сиділо два сільські партизани (Збан., Незабутнє, 1953, 18); Ізотопна протипожежна установка живиться від мережі змінного струму (Веч. Київ, 18.II 1967, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 319.