ПРОТОТИ́П, у, ч.
1. Конкретна особа, факти життя або риси характеру якої покладені в основу образу літературного персонажа. Майже всі вони [герої п’єс І. Карпенка-Карого] мають прототипів серед тих людей, яких знав драматург особисто або з розповідей близьких йому людей (Життя К.-Карого, 1957, 70); Зворушливою була зустріч автора книжки «Важка вода» В. Логвиненка з прототипами роману — чорноморськими моряками-підводниками (Літ. Укр., 12.VII 1974, 3).
2. спец. Первісний вигляд, первісна форма якогось органа чи організму, з якого історично розвинулись дальші органи або організми. Прототип кінцівок хребетних тварин.
3. Той (те), хто (що) є попередником, взірцем когось або чогось іншого. Наша газета — дуже мала фабрика, щоб її брати за прототип (Коцюб., III, 1956, 166); Наш співвітчизник російський майстер Гаузен придумав водолазне спорядження, яке є прототипом сучасного вентильованого водолазного костюма (Знання.., 1, 1966, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 325.