ПРОТО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проточи́ти. Широкий рот, обрамований короткою борідкою, та ніздрі широкого носа зачорніли, неначе нори, проточені кротами та мишами серед глухої кропиви (Н.-Лев., IV, 1956, 42); Блиснув [Карпо] сірими очима, і різкі півкола вій пурхнули вгору, аж торкнувшись широких, з прогалинками, наче проточених чимсь, брів (Стельмах, II, 1962, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 325.