ПРОТО́ЧНИЙ, рідко ПРОТІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який тече, не стоячий (про воду). Втомиться [Галя].. — все округи мішатись починає ув очах; що дослуха [дослухається] — наче крізь воду проточну (Вовчок, І, 1955, 154); Форелева ікра дуже чутлива до світла і до того ж потребує чистої проточної води (Знання.., 12, 1969, 8); — Він [рис] теплої води, скажімо, не любить, йому тільки свіжу, протічну.. давай… (Гончар, Тронка, 1963, 313); // З текучою, не стоячою водою (про водойму). Водойми бувають різні. Поділяються вони на стоячі й проточні (Рад. Укр., 2.III 1962, 3); Озеро невелике, з півтора кілометри. Воно протічне, на середині — до вісімнадцяти метрів глибини (Мас., Роман.., 1970, 202).
2. техн. Який діє завдяки рухові рідини або пари. Проточна система змащування; // Признач. для протікання рідини, проходження пари. Проточна частина турбіни.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 325.