ПРОТРИ́МА́ТИСЯ, и́ма́юся, и́ма́єшся, док. Триматися якийсь час. Ми тримались на воді до вечора, протримались й ніч (Ю. Янов., II, 1958, 74); — Ще з годину треба протриматись, — сказав спокійно Прохор після того, як вороги на хвилину припинили скажену стрілянину (Збан., Ліс. красуня, 1955, 26); — Поки що хворому ніщо не загрожує. Але на чужій крові він довго не протримається (Шовк., Людина.., 1962, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 326.