ПРОТУ́ХЛИЙ, а, е, розм. Який протух; тухлий. Запах протухлої баранини.. декому із комісії ставав надто нудним, і вони без протесту посунули до виходу (Ле, Міжгір’я, 1953, 202); Увечері наспіх вливали [дівчата] в себе кандьор з протухлого, пропахлого мишами пшона (Стельмах, II, 1962, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 328.