ПРОТЯ́ЖНИЙ, а, е. Який звучить довго, плавно (про звук, мелодію і т. ін.). Маруся грала ноктюрн Шопена. Співучі протяжні тони проймали гаряче, душне повітря (Н.-Лев., VI, 1966, 90); Корови поспішали побачитись з телятами й заздалегідь подавали про себе звістку протяжним ревом (Мирний, І, 1949, 243); На стінах [шахти] наче блиск слюди, з вуглем вагончиків ряди, що простяглись у тьму безсонну, і свист протяжний коногона (Сос., II, 1958, 380).
ПРОТЯЖНИ́Й, а́, е́.
1. Який має протяжність (у 3 знач.). Крім зірок і розсіяних хмар розрідженого газу, в Галактиці виявлено і протяжні хмари, що складаються з пилу і заступають світло далеких зірок (Наука.., 1, 1960, 41).
2. спец. Признач. для обробки протягуванням, волочінням. Протяжний прес.
∆ Протяжни́й верста́т — металорізальний верстат, на якому внутрішні й зовнішні поверхні заготовок обробляють протяжкою.
3. діал. Тривалий. — Бесіда залилася протяжним сміхом (Мирний, І, 1949, 358); Черв’як сильно завертівся десь під самим серцем і викликав протяжний довгий біль (Кобр., Вибр., 1954, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 330.