ПРОФАНА́ЦІЯ, ї, ж., книжн. Зневажливе, нешанобливе ставлення до чого-небудь загальновизнаного, загальношанованого, неуцьке перекручування, опоганення, опошлення чогось. Мені хочеться, щоб з Росії дійшов хоч один протест проти такої профанації поезії і хисту, якої допустилися французи сей рік у Версалі… (Л. Укр., V, 1956, 184); Треба було щиро уболівати за долю рідної культури, щоб з таким завзяттям боротись з профанацією мистецтва.. Своїми запальними виступами і гостро полемічними статтями Курбас штовхав у домовину той театр, який уже не мав права жити (Мист., 3, 1967, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 331.