ПРОФЕСІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до профе́сія. Однією з проблем, до якої сьогодні прикута увага багатьох спеціалістів, є проблема професійної орієнтації учнів (Знання.., 10, 1974, 18); Голосне рахування.. на естраді й навіть на репетиціях недопустиме. Воно свідчить тільки про цілковиту безпорадність диригента, про його професійну непідготованість (Осн.. диригув., 1960, 21); // Пов’язаний з певною професією. Професійна лексика — специфічна лексика, вживана в колективі людей однієї професії (Сл. лінгв. терм., 1957, 142); У нього були свої професійні розмови про живопис (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 270); Для всіх людей в неї холодний погляд і професійна усмішка балерини — одним ротом, білими зубами (Ю. Янов., II, 1958, 42); Професійна хвороба; Професійна травма; // Який об’єднує людей однієї професії або близьких професій. В 1917 році Савченко з передовими робітниками розбив охорону князя Кохана і взяв завод під опіку професійної організації (Стельмах, II, 1962, 194).
∆ Професі́йна спі́лка — масова організація, що на добровільних засадах об’єднує працівників однієї галузі господарства, однієї професії або близьких професій. В період розгорнутого будівництва комунізму підвищується роль громадських організацій. Особливо зростає значення професійних спілок як школи управління, школи господарювання, школи комунізму (Програма КПРС, 1961, 93).
2. Прикм. до професіона́л. Навіщо протиставляти народну творчість, тобто творчість могутніх індивідуальностей, безіменних складачів пісень, билин, дум, казок, — професійній творчості, тобто творчості відомих нам на ім’я авторів? (Рильський, IX, 1962, 168); // Який є професіоналом. Необхідно професійним літераторам не забувати про сьогоднішній день нашої армії (Мал., Думки.., 1959, 66); Професійних акторів старовинний український театр не знав зовсім (Від давнини… І, 1960, 187); // У якому працюють професіонали. Експериментальні театри поволі, але невпинно вливаються резервом у роботу академічного професійного театру (Еллан, II, 1958, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 331.